Зона комфорту чи котел у якому вас варять?

Як думаєш, тебе варять просто в цей момент? Що означає “варити людину”? Як це, бути “звареним”, і чим це відрізняється від трендового нині “вигорання”?

Зараз я тобі розкажу! Може, не так популярно, як Лукашенко "показував" звідки на Білорусь готувався напад, але точно цікавіше!

Зона комфорту – це...

Нам багато, уже дуже багато різні автори розповідали про так звану “зону комфорту”, і, впевнений, ти можеш згадати з десяток бестселерів світового рівня про те як увійти або ж вийти врешті з тої зони комфорту.

Я ж хочу показати її дещо під іншим кутом. 

Уявімо ситуацію: маємо спеціаліста у якійсь галузі, йому десь близько тридцяти років, досвіду роботи приблизно теж тридцять років. Так, за рахунок овертаймів, звісно!

Якщо серйозно, то до цієї кар’єрної позиції він йшов приблизно 3-4 роки. І ось у нього є середньо-комфортна заробітна плата, за яку він може жити з місяця в місяць, і в перспективі за 5-8 років заощадить достатню суму грошей, щоб придбати, до прикладу, авто. 

Перспектив росту у цій компанії або й у галузі, насправді, немає. Наш спеціаліст не витрачає ні часу, ні грошей на самонавчання, та й компанія не зацікавлена, щоб він мав час або гроші щоб навчитися чогось, бо ще звільниться, чого доброго!

Ось така от “зона комфорту” нашого персонажа – він має достатньо ресурсів, щоб жити, щоб не думати про перспективи, бути зайнятим, і часто не знаходити іншої розваги, як пиво по п’ятницях.

Чи воно комфортно? До якоїсь міри - так. 

Чи це перспективно? Однозначно, що ні. 

Чи може така людина вигорати? Так, може, але дуже повільно. 

Про це читай далі…

Історії про жабок

Так-так, ти все правильно прочитав, тут буде історія про двох жабок, таких звичайних зелених болотних  жабок. 

У фільмі “Спіймай мене, якщо зможеш”  батько головного героя повторює безліч разів історію про двох мишеняток, які впали в глечик зі сметаною, але одне з них вирішило, що хоче вижити, тому почало швидко ворушити лапками і збило масло зі сметани та вибралося. Цим нам хочуть розказати, що все залежить від наших власних старань та рішень. 

Проте, наша історія інакша, вона не про рішення. Принаймні, не у цьому розділі. 

Отож, жили були дві жабки звичайним життям, і ось потрапили вони до рук якомусь науковцю, котрий вирішив дослідити, як жабки реагують на теплу воду. 

Примітка: жаби – це холоднокровні тварини, тобто температура їхнього тіла така ж, як температура середовища в якому вони знаходяться.

Взяв цей науковець одну жабку, і кинув її в посудину з добре підігрітою водою. Жабка моментально вистрибнула з тієї посудини назовні, оскільки в гарячій воді їй було жарко і некомфортно.

Другій жабці пощастило менше – її помістили в комфортну прохолодну воду, яку дуже повільно, потроху, почали підігравати. Жабка кожного разу звикала, що вода стає теплішою, аж поки, зрештою, зварилася…

Котел нашого часу

Ця сумна історія про жабок – це насправді не біологічний експеримент, як може здатися нам на початку. Це ілюстрація того, як ми часом не помічаємо, що нас “варять”.

Токсичні стосунки, безперспективна робота, ще одна пачка чіпсів на вечерю – все це приклади того, як ми самі дозволяємо себе “зварити”.

Наш спеціаліст у своїй зоні комфорту насправді як та друга жабка, котру варять. 

Це прозвучить дуже сумно, але є безліч людей, котрі готові отак “варитися” протягом усього життя. Їм здається, що те що є – воно зручно, безпечно, стабільно. 

Однак вони не усвідомлюють ризиків:

• втрати кваліфікації;
• зменшення своєї цінності на ринку праці;
• вигорання та зменшення продуктивності;
• відставання від сучасних технологій та трендів.

Усі ці ризики ведуть до того, що з часом такий спеціаліст буде лише втрачати свою “вартість”, а не підвищувати її.

Що робити, коли тебе пробують “зварити”?

Почнемо з того, що в першу чергу потрібно розуміти, де межа комфорту, а де починається “котел”. 

Ось деякі ознаки, що тебе помістили в котел і будуть варити:

• у тебе немає часу і сил на самоосвіту;
• компанія не мотивує підвищувати кваліфікацію;
• твоєї зарплатні недостатньо, щоб змінити робоче місце (так-так, тобі платять настільки мало, щоб не вистачало заощадити на фінансову подушку на випадок звільнення і пошуку нового місця роботи).

Що робити? ВТІКАТИ! 

"Ворушити лапками", як мишеня в сметані! Або ж, як перша жабка – зібрати останні сили і “вистрибнути” з гарячої води!

Якщо у тебе є заощадження – не бійся інвестувати їх у свої знання, постійно працюй над собою, вивчай щось нове та підвищуй свою цінність на ринку праці. Так, це нелегко. Так, це покидання “зони комфорту”.

Якщо заощаджень немає, але вже припікає – знайди час і сили для написання резюме! 

Давай покроково:

• Пишемо резюме – стараємось зробити це максимально якісно, просимо допомоги в друзів, родичів, котиків і чарівних фей, але резюме має бути як діамант - бездоганне!
  
  
• Знаходимо час для пошуку вакансії – не розсилаємо наше резюме куди попало, уважно читаємо описи вакансій, думаємо, аналізуємо, які там перспективи і скільки часу ти готовий працювати на цій компанії.
  
  
• Вчимося і ще раз вчимося – часто буде так, що вакансія, яка тобі подобається, має трішки вищі вимоги від твоїх поточних знань та досвіду, це не біда. Завжди можна написати супровідного листа, де чесно визнати свої недоліки і вказати книги та ресурси, за рахунок яких ти збираєшся покращити свою кваліфікацію.
  
  
• Співбесіди – тут буде складно, якщо у тебе зараз токсична робота і недостаток вільного часу та грошей, проте, мусиш якось справитись із цим! Можна спробувати домовитися про співбесіду у позаробочий час, ввечері, а краще рано вранці.

Деколи неочевидним є те, що менш оплачувана робота але з вільним графіком, буде для тебе більш перспективною. Особливо, коли ти тільки-но вистрибнув з котла, у якому варився декілька років.

Дай собі час відпочити! 

Відпочинь від постійного перенавантаження. 

Подумай над тим, що перспективніше і приємніше робити. Можливо, тобі потрібно перекваліфікуватися або вивчити іноземну мову. Для цього, зазвичай, потрібен щонайменше 1 рік, тож проста, менш напружена робота з вільним графіком може дати тобі цю можливість. А отже, значно більші перспективи у майбутньому.

Пам’ятай: кар’єра – це не спринт. Кар’єра – це марафон, і успіху досягає той, хто вміє берегти сили змолоду і тримати себе в тонусі до старості.