Як виготовляються і куди утилізуються українські гривні?
Як виготовляються і куди утилізуються українські гривні?
Усі ми не раз бачили порвані або сильно зношені гривні.
Звичайно, не дуже приємно зберігати такі купюри в гаманці, та й розрахуватися ними буває доволі складно. Можливо, ти думав, куди ж діваються такі гроші, адже навіть якщо ти їх позбудешся – вони все одно опиняться в когось іншого.
Ти можеш вільно обміняти їх на банкноти такого ж номіналу в будь-якому відділенні банку, або розплатитися ними у супермаркеті, а вже продавці віддадуть їх у банк.
Стару, брудну чи порвану купюру банк передасть на утилізацію, де її пропустять через спеціальний шредер, і разом з іншими купюрами закопають на спеціальному полігоні, щоб ніхто не міг використати їх повторно, склеївши чи скопіювавши (ти ж не думав про таке, правда?!)
Шредер – це спеціальний пристрій для подрібнення паперу на дуже маленькі шматочки.
Давай разом прослідкуємо весь процес виготовлення українських грошей – це справді цікаво!
Над зовнішнім виглядом гривні почали працювати ще у 1992 році. Дизайн перших банкнот створили художники Василь Лопата і Борис Максимов.
Друкувалися вони в Канаді та Великобританії, а монети – в Італії (далекувато, правда?!), і вже потім доправлялися в Україну. На той час випускались банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.
З 1994 року в Україні відкрито Банкнотну фабрику, а у квітні 1998 року засновано Монетний двір, де почали друкувати українські гроші. Тоді паперові гривні ще виготовляли із закордонної сировини – бавовни.
У березні 2016 року українські гроші почали друкувати на папері, який виготовлений з льону (це така рослина, з якої крім паперу роблять ще багато корисного, наприклад, тканину). Тож можна сказати, що гроші в нас ростуть на полях!
Лляний папір насправді є міцнішим і значно дешевшим за виготовлений з бавовни, оскільки бавовну до нас привозять аж з країн Азії.
З полів льону майбутня гривня потрапляє на Фабрику банкнотного паперу Національного Банку України в місті Малин (Житомирська область). Саме тут виготовляються величезні паперові листи.
Завдання фабрики в місті Малині – створити основу для гривень з базовими елементами безпеки (захистом від підробок) – водяним знаком і захисною стрічкою, вставленою всередину банкноти. Ти можеш побачити їх, якщо візьмеш до рук купюру і подивишся крізь неї на світло.
Пораховані та упаковані листи перевозять на Монетний двір (підприємство, де карбують металеві монети, виготовляються ордени, медалі та інші відзнаки), і вже там домальовують цифри і зображення, особливими фарбами, щоб їх не можна було підробити.
Хоча дизайн гривні з роками дещо змінювався, на купюрах залишаються ті самі “обличчя” та будівлі – портрети видатних українців і пам’ятки архітектури.
Якщо бачиш на купюрі у 100 грн портрет не Тараса, а Андрія Шевченка – вона точно несправжня!
Фарби, необхідні для нанесення на банкноти зображень і знаків безпеки, виготовляються окремо за швейцарськими технологіями, і не містять шкідливих речовин, які могли б зашкодити людям чи природі.
Крім того, на кожну купюру наносять унікальні 9-значні номери, щоб у Нацбанку точно знали, скільки купюр є в обігу в країні.
Складно?
Зате такий процес не дозволяє всіляким “розумникам” виготовляти підроблені купюри, захищає нас від несправжніх грошей!
Готові листи за допомогою спеціального приладу розрізають на банкноти та упаковують. Згодом вони опиняються у банках, а вже звідти потраплять у твій гаманець.
А чи здогадуєшся, які купюри зношуються найшвидше і найбільше?
